Середа, 12 грудня, 2018

Космонавтика в Україні: що відбувається із галуззю

Космонавтика

Перший (і поки єдиний) космонавт незалежної України Леонід Каденюк, якого провели в останню путь 2 лютого, зазначав, що космічна галузь існує у нас скоріше не завдяки, а всупереч обставинам. Дійсно, космос останнім часом віддалявся від України. Але говорити про те, що наша країна остаточно втратила статус космічної держави, не можна.

Перемоги минулого космонавтики в Україні

З початку освоєння космосу Україна (тоді ще УРСР) приймала у цій справі активну участь. «Комунар», «Арсенал», «Моноліт», Євпаторійський космічний центр доклали руки до підготовки запуску першого штучного супутника Землі, виведеного на орбіту 4 жовтня 1957 року.

А коли 12 квітня 1961 року Юрій Гагарін проторував людству дорогу на орбіту, його туди вивела ракета-носій «Схід», обладнана приладами українських підприємств.

Безліч космічних розробок і в радянські часи, і після, створені в КБ «Південне».

Після проголошення незалежності на території України залишилися близько 130 підприємств ракетно-космічної галузі СРСР (конструкторські бюро, науково-дослідні інститути, виробничі об’єднання, випробувальні центри, тощо). Але їх потенціал не використовують повною мірою.

Можна знайти виправдання у численних кризах і тотальній корупції, але космос ближче до України не стане.

Читайте також
Чому «цвіте» Дніпро і як його врятувати

Варто зазначити, що прориви були. У період незалежності України зроблені понад 140 запусків ракет нашого виробництва з різних космодромів: Байконур, Плесецьк, з платформи «Морського старту», об’єкта «Ясний». Запущено близько 300 космічних апаратів на замовлення 20 країн світу.

Ми маємо досвід плідної співпраці з партнерами із США, Росії і країнами Європи. Виведений на орбіту перший український супутник «Січ-1», відбувся історичний політ першого космонавта-дослідника незалежної України Леоніда Каденюка у складі екіпажу американського космічного корабля «Колумбія» (з 19 листопада по 5 грудня 1997 року).

У 2002 році активізувалося співробітництво у космічній сфері між Україною та Бразилією. 21 жовтня 2003 року країни уклали договір про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на бразильському пусковому центрі Алкантара.

Після 1991 року підприємствами ракетно-космічної галузі України, за участю колег із РФ, США і країн ЄС, створені чотири нові космічні ракетні комплекси: «Морський старт», «Наземний Старт», «Дніпро» і «Antares».

У різні роки підписувалися контракти з італійцями (виробляємо двигуни для їх ракети-носія Vega), американцями, канадцями, японцями, єгиптянами.

У вересні 2013 року український уряд ухвалив цільову науково-технічну космічну програму на 2013-2017 роки (із загальним обсягом фінансування в розмірі 2,58 млрд грн.). Але потім ряд криз, які призвели до втрати Криму, бойових дій на Донбасі і розриву співпраці з РФ, у тому числі, в аерокосмічній сфері, поховали цю програму.

Вразливість космонавтики в Україні

Коментуючи наслідки розриву українською владою економічних зв’язків з Росією, Леонід Каденюк зазначав, що українська космонавтика стала вразливою, оскільки наша космічна промисловість була єдиним комплексом з російською.

Вразливість дуже швидко себе проявила. Призупинилися програма «Морський старт», проект Antares (США). Бразилія після 12 років співпраці вийшла зі спільного з Україною проекту по створенню ракетно-космічного комплексу «Циклон-4». Він передбачав створення наземного стартового комплексу в Бразилії та ракетоносія «Циклон-4» (ракетою-носієм займалося КБ «Південне», на даний момент роботи виконані більш ніж на 80%). Згорнулась низка російсько-українських проектів.

Читайте також
«Ґвалтівники» і «пуритани» Голлівуду: чи були сексуальні домагання насправді

Незавершеними залишаються роботи по запуску власного супутника зв’язку «Либідь», які стартували ще на початку 2000-х, а також створення супутника дистанційного зондування Землі «Січ 2-1».

27 січня 2015 року екс-президент України Леонід Кучма заявив, що в разі закриття ВО «Південмаш» (про це все частіше почали говорити) Україна може остаточно втратити статус космічної держави. Колектив цього підприємства у травні того ж року попросив українську владу або ліквідувати ракетобудування в країні, або вжити невідкладних заходів щодо забезпечення «южмашівців» держзамовленням.

Про те що важкий стан вітчизняної космічної галузі, крім стратегічних прорахунків менеджерів, виник через згортання зв’язків з Росією (на частку якої ще у 2014 р. у структурі експорту припадало 24,5%, а імпорту – 60%), говорить і голова правління Альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик.

«Орієнтація галузі переважно на російський ринок і слабка диверсифікація зовнішньоекономічної діяльності призвели до вимушеної її збитковості, оскільки замовлення з інших ринків поки не компенсують втрат від припинення співпраці з РФ, – підкреслює експерт. – Диверсифікація ринків збуту і джерел постачання сьогодні є наріжним каменем у подальшому плануванні стратегії космічного розвитку України. Тому необхідно провести всебічний аудит галузі та основних перспективних проектів»

Космонавтика в Україні втрачає потенціал

«Україна володіє повним циклом виготовлення космічної техніки: від проектування до виробництва, запусків і експлуатації в космічному польоті. Це головний критерій, що підтверджує статус нашої держави як космічної», – зазначав Леонід Каденюк. Але статус потрібно постійно підтверджувати. І з цим, на жаль, в Україні величезні проблеми.

Космічна галузь катастрофічно страждає від недофінансування. А без вкладення грошей прибутку бути не може.

«Недофінансування національної космічної програми становить близько 800 млн. грн. Космічному агентству потрібно було в 2017 році 225 млн. грн. для виконання проектів за програмою і 200 млн. грн. для оплати пускових послуг, щоб вивести українські супутники на орбіту. На цей рік виділили на програму лише 29 млн. грн., відповідно, говорити про виконання будь-яких показників не доводиться», – зазначав заступник голови Державного космічного агентства України Володимир Міхєєв. За його словами, Національна космічна програма на 2013-2017 рр.. була профінансована лише на 30%, що не дозволяє виконати жодне із завдань.

Читайте також
Шлях із варягів у греки: чому Дніпро вважається головною водною артерією Східної Європи

«Якщо не зміниться підхід до космічної галузі, говорити про місце України у космосі взагалі не доведеться», – попереджує заступник голови ДКАУ.

У 2016 році з держбюджету України «на космос» виділили 3,4 млрд. грн., з яких на виплату боргів за проектами пішло понад 1,8 млрд. грн. У держбюджеті-2017 фінансування було скорочено до 2,9 млрд. грн. Але ці гроші йдуть на погашення кредитів, утримання апарату та бюджетних організацій, що входять до складу агентства. У підсумку на космічну програму та реалізацію конкретних проектів залишаються суми, що обчислюються лише десятками мільйонів.

Для порівняння: у США на космічний сектор витрачають рекордні 18 млрд. дол., і це становить лише 0,1% від ВВП, Європа – 5 млрд. дол. (0,03% ВВП), Японія – понад 2 млрд. дол. (0,07% ВВП). Росія витрачає близько 2,5 млрд. дол., що становить рекордні 0,23% від ВВП.

Голова правління Альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик наголошує:

«У космічній індустрії у всьому світі зайнято близько 700 тис. працівників. В Україні – приблизно 20 тис. чол., до того ж, кількість зайнятих фахівців постійно зменшується (майже на 10% щорічно). В інших країнах кількість таких фахівців або залишається практично незмінною, або активно збільшується, особливо у тих, які тільки входять у космічну гонку. У деяких українських інститутах закриваються спеціальності космічного напрямку: немає попиту в бізнесі, та інтересу у молоді. До того ж, у багатьох країнах світу (Польщі, ОАЕ, Туреччині, Саудівській Аравії та ін) спостерігається прогресуючий з кожним роком інтерес до космосу, а попит на «космічних» фахівців росте неймовірними темпами».

Читайте також
Нацбанк «стискає» кредитний ринок і прогнозує високу інфляцію в Україні

За словами Валерія Боровика, у сегменті малих супутникових апаратів, на які зараз особливий попит, Україні запропонувати нічого. Хоча у нас з радянських часів залишилися потужний досвід і частина потенціалу по проектуванню і виготовленню подібних супутників.

«Нещодавно був виведений на навколоземну орбіту наносупутник PolyITAN-2-SAU. Його розробила команда вчених, викладачів і студентів КПІ ім. Ігоря Сікорського. Керівник супутникової команди КПІ конструктор і вчений Борис Рассамакін разом з іншими колегами також брав активну участь у нашому сінгапурському проекті. Це вже другий супутник політехівців, який знаходиться на орбіті. Але це все, чим володіє Україна в космосі». – зазначає Валерій Боровик.

На думку фахівців, якщо найближчим часом не вжити кардинальних дій щодо реформування галузі, Україна може повністю втратити увесь науковий і промисловий потенціал. Вкрай необхідно змінити застарілі підходи до розробки та впровадження нової сучасної концепції космічної галузі.

Перспективи та пріоритети космонавтики в Україні

Незважаючи на недофінансування галузі, відсутність свого космодрому і, фактично, відсутність вітчизняних космічних апаратів на орбіті, говорити про те, що Україна не бере участь в освоєнні космосу, не можна. Вона створює ракетну техніку та космічні апарати (хоч і не в тих кількостях, як могла б), є членом більшості міжнародних організацій у сфері космосу, учасником найважливіших міжнародних переговорів у космічній галузі.

Відповідно до Угоди про асоціацію України з ЄС по частині космосу, ведеться співпраця по різним європейським програмам: «Горизонт-2020», «Коперник», «EGNOS».

Україна прагне стати членом Європейського космічного агентства (ЄКА), що дасть можливість вітчизняним підприємствам повноправно брати участь у масштабних європейських космічних проектах та наукових програмах. Підписано відповідну рамкову угоду між урядом України та ЄКА. Але вся проблема у фінансуванні.

Читайте також
Виїхати чи залишитися: Україні пророкують бум еміграції

«Наступні кроки для отримання членства вимагають сплати внески, а це близько 1,5 млн. дол. на рік протягом 5 років, – пояснює заступник голови ДКАУ Володимир Міхєєв. –Близько 90% повернеться в Україну в якості грантів. Також це сприятиме зміцненню позицій наших підприємств на європейському ринку. Ці пропозиції подавалися до уряду, але поки конкретного рішення про виділення держфінансування немає».

Павло Дегтяренко, який з 31 серпня 2017 року є керівником ДКАУ, налаштований оптимістично. Він зазначає, що планується розробка і створення космічних ракет-носіїв, космічних апаратів різного класу і призначення.

«Пріоритетом для України є і створення власних ракетних двигунів, які необхідні для реалізації проектів, пов’язаних зі створенням ракет-носіїв. Це необхідно для того, щоб зменшити залежність від імпорту. Такі двигуни можуть виступати і як окрема продукція для експорту, яка має великий попит на світовому ринку», – зазначає Павло Дегтяренко.

За його словами, у минулому році обсяги виробництва товарної продукції підприємствами космічної галузі України збільшилися, до того ж 51,5% направлено на експорт.

Українська космонавтика і проекти Маска

Черговий доказ того, що галузь ще жива – «український слід» у запуску 6 лютого з мису Канаверал (США) першої важкої ракети-носія Falcon Heavy приватної аерокосмічної компанії SpaceX. Українець Олексій Пахунов брав участь у розробці ракети Falcon 9 компанії Ілона Маска. І 6 лютого, під час запуску Falcon Heavy, українець, який є старшим інженером польотного ПЗ SpaceX, сидів у першому ряду Mission Control.

В якості корисного вантажу у космос відправився особистий автомобіль керівника компанії Ілона Маска – електрокар Tesla Roadster. Тепер він борознить космічні дали і, за розрахунками вчених, має шанс наблизитися до Марса 8 жовтня 2020 року, коли відстань до планети складе близько 7 млн км. Про це повідомляє журнал Popular Mechanics.

Читайте також
Чому українська кухня не стає «спадщиною» ЮНЕСКО

Пробний запуск Falcon Heavy, який може вивести на навколоземну орбіту 64 тонни вантажу, назвали історичним. Мало того, що це зробила приватна компанія (досі подібні масштабні проекти здійснювали лише державні), так ще й за допомогою революційних змін конструкції. Так, стартові ступені ракети тепер можна повертати на землю для повторного використання.

Правда, цього разу вийшло не все. Бічні прискорювачі ракети синхронно сіли на майданчик на суші. А от посадка третього прискорювача (центрального) на платформу в Атлантичному океані була невдалою – ступінь впала в океан.

Цей запуск був пробним. Його мета полягала в тому, щоб виявити слабкі місця і допрацювати їх. Технології, які використовувалися під час запуску, дозволяють значно здешевити політ. За словами Маска, який мріє про експедиції на Марс, компанія сподівається до кінця року провести повторний запуск доопрацьованій версії Falcon Heavy.

Також український літак Ан-124-100 «Руслан» перевозив частини головного обтічника ракети. Швидше за все, під час наступного запуску, його теж задіють.

Поділитися в соц мережах
Залишити коментар

Вибір редакції

Нові містобудівні норми: чи зміниться щось в Україні

Осінь 2018 року стала досить насиченою для українців в плані нововведень. Серед останніх варто до...

12/10/2018

Продаж «Кузні на Рибальському»: афера чи угода року

Президент анонсував продаж свого столичного активу – заводу «Кузня на Рибальському». Новим власни...

12/10/2018

Судова реформа в Україні: зарплати, кадри, рішення

Стан судової системи в Україні довгі роки викликає постійні нарікання українців і часто вони біль...

11/10/2018

Вибори-2019: Андрій Садовий вирішив податися президенти

В полку кандидатів у президенти України прибуло: слідом за мером Глухова Мішелем Терещенко про св...

10/10/2018